Бемітил Stark Pharm - Bemitil 250 мг (40 капсул) (аналог Антихот)

Опис

Препарат досліджується для реабілітації, спорту та профілактики з 70-х років, за цей час доведено його повну безпеку під час використання в рамках дозування.

Перший добре вивчений актопротектор бемітил (2-етилтіобензімідазолу гідробромід) – похідне бензімідазолу. Як препарат, що підвищує життєвий тонус. Застосовуйте по 0,25 г після їжі один раз на день.

Оскільки препарат має здатність накопичуватися в організмі, його можна приймати не більше 6 днів поспіль, після чого роблять триденну перерву. При повторних прийомах позитивна дія бемітилу посилюється протягом декількох днів, а потім приріст працездатності стійко підтримується на досягнутому рівні весь період застосування препарату.

Позитивні властивості та вплив бемітилу:

• збільшення фізичної продуктивності;
• жвавість розуму;
• відсутність побічних ефектів* (переважно повна відсутність).

Бемітил істотно підвищує загальну витривалість та масу тіла. Його дія тим сильніша, чим вище фізичне навантаження. Підвищення працездатності під дією бемітилу може досягати 200%, особливо в умовах нестачі кисню. Препарат підвищує стійкість до високих температур, від чого отримав торговельну назву Anti – проти, Hot – спека.

В основі механізму дії бемітилу лежить активація синтезу білка, а точніше РНК, що нагадує важливі механізми дії анаболічних засобів (тому актопротектори і розглядаються в числі дозволених анаболічних препаратів). Посилення синтезу РНК бемітилом відбувається, ймовірно, внаслідок взаємодії препарату з геномом завдяки певній структурній схожості похідних бензімідазолу з пуриновими основами нуклеїнових кислот – аденіном та гуаніном. Бемітил, зрозуміло, перестав бути первинним активатором конкретних генів, лише неспецифічно з допомогою невідомого поки механізму посилює реакції синтезу РНК, які природно протікають нині у різних тканинах. Це підтверджується посиленням процесів синтезу білка лише у тих органах, які активно функціонують у період присутності препарату в організмі та в яких такі процеси відбуваються інтенсивно. Серед білків, що активно утворюються під впливом бемітилу, найбільше значення має ряд короткоживучих білків, зокрема ферментів глюконеогенезу. За сучасними уявленнями, такі білки можуть відігравати ключову роль у процесах адаптації-дезадаптації: їх першочерговий швидкий синтез зумовлює розвиток початкових ознак адаптації, а раннє зниження вмісту в тканинах служить пусковою ланкою дезадаптаційних зрушень. Бемітил, будучи похідним бензімідазолу, має структурну схожість з пуриновими основами, що дозволяє йому активізувати геном клітини, посилювати синтез РНК і білків-ферментів (зокрема, ферментів глюконеогенезу та мітохондріального окислення), в результаті чого в клітині підвищується енергопродукція, утилізація обмінних "шлаків" і антиоксидантний захист (зменшується утворення гідропероксидів ліпідів, дієнових кон'югатів тощо).

Глюконеогенез, що проходить в основному в печінці та корі нирок, представляє собою ресинтез вуглеводів з продуктів їх розпаду (лактату та пірувату), а також з деяких амінокислот (насамперед, аланіну та глютаміну) та гліцеролу. При фізичному навантаженні роль глюконеогенезу полягає також в утилізації продукованої молочної кислоти - одного з головних факторів, що знижують працездатність. Цей процес пов'язаний і з глюкозолактатним циклом (циклом Корі) та з глюкозоаланіновим циклом. Останній сприяє нейтралізації та виведенню не тільки лактату, але й азотистих продуктів розпаду (аміаку тощо). Глюконеогенез, таким чином, робить великий, а часто вирішальний внесок у підтримання фізичної працездатності: у ході глюконеогенезу утилізуються метаболіти, що утворюються при фізичній діяльності і негативно впливають на працездатність (лактат); одночасно відновлюються дуже обмежені запаси вуглеводів в організмі, які є обов'язковими, а при інтенсивних м'язових навантаженнях – основним джерелом енергії. Глюконеогенез у тісному поєднанні з глюкозоаланіновим циклом та реакціями обміну глутаміну виконує й інші функції, важливі для підтримки працездатності (зменшення утворення лактату та аміаку у м'язах, утилізація та виведення з організму азотистих продуктів розпаду, виведення водневих іонів). Активація глюконеогенезу бемітилом спостерігається як під час фізичної діяльності, так і у період відновлення. Це і складає, згідно з численними експериментальними даними, головну ланку в механізмі підвищення препаратом працездатності. Механізм позитивного впливу бемітилу на розумову та операторську діяльність вивчений менше. Тут також може мати певне значення активація синтезу білка, але у структурах нервової системи.

Також виявлено, що бемітил сприятливо впливає на мозкові судини. Зрештою, підвищення працездатності при зазначених видах діяльності може бути частково вторинним, наприклад після фізичних навантажень, коли воно певною мірою є наслідком поліпшення функціонального стану організму при навантаженнях і після них під впливом бемітилу. До важливих компонентів механізму дії бемітилу відносяться: зниження потреби організму в кисні та зменшення теплопродукції. Тонкі механізми цих ефектів ще не розкрито.

Є дані про придушення препаратом деяких шляхів вільного нефосфорилюючого окиснення, а також про підтримку мітохондрій у більш сполученому стані, особливо при впливах на організм (зокрема, важких фізичних навантаженнях), що ведуть до роз'єднання окиснення та фосфорилювання. Такий ефект пов'язаний, ймовірно, із захисним впливом бемітилу на структуру мітохондрій, який, у свою чергу, частково може бути наслідком посилення синтезу компонентів мітохондріальних мембран. Протективна дія препарату на мембрани проявляється іноді й пригніченням процесів ПОЛ, тобто певним антиоксидантним ефектом.

Всі перелічені ланки механізму дії, що зумовлюють зменшення споживання кисню організмом та утворення теплоти, пояснюють високу ефективність бемітилу як засобу підвищення працездатності в умовах гіпоксії та високої температури середовища. Безпосередня анаболічна дія бемітилу на м'язову тканину виражена слабо, проте препарат має сильну опосередковану дію, оскільки дозволяє різко збільшити навантаження, яке дає саме такий ефект.

Під дією бемітилу підвищується вміст глікогену в м'язах, печінці та серці. Зростає ефективність тканинного дихання. Бемітил, таким чином, є анаболіком непрямої дії. Крім того, трохи знижуючи рівень цукру в крові, бемітил певною мірою сприяє підвищенню секреції соматотропіну. Актопротектори взагалі і бемитил зокрема є з'єднаннями дії, що економізує, сприяючи виконанню певного обсягу робіт з мінімальними витратами. Вони зменшують швидкість робочого розпаду білків, жирів та вуглеводів. У той самий час у печінці збільшується швидкість синтезу короткоживучих білків, відповідальних за термінову адаптацію організму.

У медицині бемітил застосовується при хронічній гіпоксії різного походження (особливо при спортивній підготовці, під час високих фізичних навантажень та інших екстремальних впливів, а також після них для прискорення відновлювальних процесів), при психічній астенії будь-якого генезу, для реабілітації хворих, які перенесли гострий гепатит (швидше відновлюється маса печінки, зменшується вираженість і тривалість порушень її функцій) або променеву хворобу, для лікування нервово-м'язових захворювань (прогресуюча міодистрофія, вторинні міопатії та ін.), вестибулярних розладів, епілепсії (призначають тільки в комплексі з протиепілептичними засобами), рецидивуючого рожистого запалення.

Таким чином, досить фізіологічний вплив бемітилу на організм дозволяє з успіхом використовувати його в клінічній практиці для відновлення працездатності видужуючих, лікування астеній різної природи. При цьому завдяки активації синтезу білка препарат може посилювати репаративні процеси в різних органах, що також прискорює відновлення працездатності. Такий подвійний лікувальний ефект особливо яскраво проявляється при патології печінки (наприклад, у період реабілітації після вірусного гепатиту), оскільки цей орган характеризується високим потенціалом регенерації, і репаративні процеси тут включають відновлення одного з ключових механізмів підтримки працездатності — нормалізацію системи глюконеогенезу.

Бемітил не викликає небезпечних побічних ефектів, іноді при прийомі натще спостерігається подразнююча дія на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту. Результати випробувань свідчать, що бемітил є ефективним засобом підвищення фізичної працездатності як у звичайних, так і екстремальних умовах. Дія препарату проявляється через 1-1,5 години після одноразового прийому. По ефективності в звичайних умовах бемітил цілком можна порівняти з психомоторним стимулятором сиднокарбом, при цьому дія його більш фізіологічна; не спостерігається негативних ефектів, властивих сиднокарбу – порушення з елементами ейфорії, зниження психічної стійкості, надмірної стимуляції функцій серцево-судинної системи. В ускладнених умовах (гіпоксична гіпоксія, загроза перегріву) бемітил перевершує сиднокарб не тільки за фізіологічною дією, але і за ефективністю: позитивний вплив сиднокарбу на працездатність у таких умовах зменшується або навіть трансформується у негативний, а позитивний ефект бемітилу стає більш помітним. Бемітил, як уже згадувалося, може підвищувати працездатність при розумовій та операторській діяльності. Ці ефекти загалом менш виражені в порівнянні з впливом на фізичну працездатність, але також проявляються яскравіше в ускладнених умовах.